Наступного року 10 березня виповнюється 150 років з дня його смерті, а 22 травня 2011 року - 150 років з дати перепоховання на Чернечій горі в Каневі.
9 березня 2014 року виповниться 200 років від дня народження поета.
Чи матимуть нардепи політичне бажання (про патріотизм, законослухняність (приймання законів, що не відповідають чинній Конституції) їх наразі не йдеться) до якоїсь з цих дат прийняти такий текст Державного гімну України, який би мав хоча б згадку про людину, про яку кожний з них говорить з таким піїтітом?

До чергових Шевченкових роковин

«І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом»

(Т.Г.Шевченко)

До Тараса тричі на рік – черга хизування:
В день народження, в дні смерті й перепоховання.

До наступного приливу «жалоби й шаноби»
Залишилось зовсім мало – тож готуйтесь, сноби.

Про Шевченка всі казати начебто готові,
І поголені, й вусаті, а душею – хто ви?

Тричі на рік – ось вам шана генію країни!
Можуть справді хизуватись діти України –

«Славних прадідів великих онуки погані».
То коли ж Тарас діждеться «Заповіту» дані?

А діждати дуже просто: хай в Державнім гімні
Хоч рядок, хоч два – Шевченка, бо найлегітимні!

Щоб із кожним виконанням Головної пісні
Хто почує, враз відчує із ним зв’язок тісний.

Чутно пісню буде тричі не на рік, а щодня,
Між людьми із часом зникне забуття безодня!